13/12/2024
хижак.
він причаївся всередині.
він нищив, систематично, крапля за краплею випиваючи з мене соки життя. він робив це нишком, щоб я не здогадалась про його присутність, не дізналась про його існування. атакуючи щоразу, коли траплялась така можливість, він маскував ці атаки під різні події, які трапляються в звʼязку із різними людьми.
він дурив мене, маніпулював мною, вселяв у мене тривогу та відчай, аби забрати у мене моє життя. і я велась на його хитрощі, і віддавала йому своє життя. замість того, щоб самій його жити.
він ховався у темряві, у тіньовій частині мого внутрішнього простору. у тій частині мене, яку я витісняла і заперечувала, підсвідомо відмовляючись прийняти. він жив там весь цей час. на моїй території. і весь цей час живився моєю енергією.
і так могло би продовжуватись ще довго, але самодосліження привело мене туди, де інстинкти взяли верх над его. простір спрямував мене у власну темряву — і я пішла, крізь страх, в моторошну своєю невідомістю безодню.
відтоді крок за кроком, пробираючись крізь різні перешкоди у вигляді усталених переконань, вкорінених реакцій, законсервованих поведінкових патернів, я пізнаю природу цієї частини себе, культивуючи досвід. мій зір розширився, нюх загострився, а слух поглибився. і я таки виявила його. хижака, що причаївся всередині та намагався забрати моє життя.
відчула, побачила, усвідомила його присутність. тут, в самій собі, де я не можу від нього сховатися, звідки не можу втекти. але я більше і не хочу — ані ховатися, ані тікати. я хочу вести з ним діалог, розуміти його наміри, дивитись у самісіньку його суть. бо тільки так я зможу перетворити свого найлютішого ворога у найвірнішого слугу, присвоїти свою силу та повернути собі життя.
📸 by
