18/05/2026
Сьогодні помер Лама Оле. Мій духовний вчитель. Я мало тут говорила про цю частину свого життя, бо й не варто, бо це теми з інших площин.
Він навчив мене добряче веселитися і не боятися смерті. Власне, він перший хто зрозуміли словами говорив мені про смерть і пояснював, що потрібно робити коли настане день Х. Я дуже щаслива, що встигла пройти з ним одну з останніх Пхов в Міньковці в 2010 році.
Він любив кататися на мотоциклах, танцювати, говорити з людьми, невтомно і безупинно їздив по всьому світу з лекціями і збирав справжні стадіони - таке диво, що стільки людей у Європі приходили до нього вчитися буддизму (на одній із фото ви можете це бачити).
Я не була довершеною його ученицею. Але він мені показав, що для того, аби бути «духовним» не обовʼязково бути чемним занудою.
Він казав що свобода - найбільша цінність. І народжується вона перш за все в розумі.
Ці 16 років у буддизмі величезна частина мого життя. Вони були сповнені пригодами. Я зустріла друзів, пристрасть, любов і зрештою навіть свою сімʼю.
Тому сьогодні мені сумно. І це не про Ламу. Це про ту частину мого життя, яка йде з його фізичним відходом. Все з таки я недостатньо чемна учениця, і так і не навчилася бачити природу всіх явищ.
Ну що ж, я буду старатися далі. А може й ні.
З безмежною вдячність, що я тебе зустріла. Найбільший скарб.
Ну і у нас прийнято казати: до нових зустрічей!
