Titova.psychologist

24/08/2026

Часто у людей з нарцисичною структурою або з вираженими нарцисичними рисами повсякденне життя супроводжується специфічним виснаженням, яке складно пояснити самому собі.

Збоку така людина демонструє повну автономність, але всередині нерідко стикається з кількома станами:

▫️ Фонове роздратування на оточення
Виникає відчуття, що навколо глупі люди, які постійно недооцінюють або не здатні побачити реальний масштаб.

▫️ Внутрішнє роздвоєння
Людина відчуває сильну мотивацію через схвалення, але категорично заперечує свою залежність від чужої оцінки, бо сприймає це як щось принизливе.

▫️ Складність у стосунках. Необхідність постійно тримати позицію перетворює спілкування на змагання, де стає майже неможливо розкритися та відчути щиру близькість.

Ця тривога не завжди усвідомлюється напряму. Людина просто помічає, що сильно втомлюється від щоденної взаємодії зі світом.

Психотерапія в таких випадках спрямована на врахування цих особливостей та оптимізацію життя:
1. Легалізація потреби в оцінці. Прагнення подобатися є природною складовою людської самооцінки. Поки ця сила заперечується, вона володіє людиною та непомітно керує її вчинками. Визнання її могутності дозволяє з нею до

23/08/2026

Найдорожчий рояль, який використовують як стіл, сумка Birkin, яка носить продукти з ринку, диплом як підставка під гарячу сковорідку - річ тут не в тому, правильно це чи ні. Просто якщо не залучати ті якості, заради яких предмет цінний, з часом ці якості перестають бути помітними. Рояль звучить, лише коли на ньому грають, шкіра сумки старіє інакше, якщо нею постійно користуються за призначенням, диплом підтверджує кваліфікацію, лише поки нею користуються.
Без цього річ поступово зливається з тим, що її оточує.

Із людськими здібностями та досвідом трапляється щось подібне. Це стосується будь-якої сфери, де людина роками не бере до уваги те, що вміє і чим володіє, і приймає рішення про своє життя, ігноруючи це. Що довше вона це ігнорує, то більше її внутрішнє уявлення про власну спроможність звужується.

Найцікавіше починається тоді, коли з’являється шанс застосувати те, що людина насправді хоче. Той, хто довго не брав до уваги власні здібності, починає боятися, що не впорається з тим рівнем, до якого готувався - навички здаються заіржавілими, а впевненість у них встигла вивітритися.
До цього стану часто призводять три речі:
▫️ обставини, які вимагали піти в щось інше заради стабільності чи виживання
▫️ тиск оточення з власним уявленням про те, чим людині варто займатися
▫️ нерозуміння себе, коли людина ще не встигла достатньо перевірити власні здібності, щоб довіряти їм
Причини реальні, і протистояти їм справді складно. Але відповідальність за наслідки для самооцінки все одно лежить на нас. Тому конструктивний крок - почати перевіряти свої припущення про себе заново: відрізняти, що з нинішнього життя людини справді спирається на її здібності й досвід, а що є лише тимчасовим компромісом, і чесно визнати різницю між ними.

Складність тут подвійна:
▪️ обставини, що сформували ситуацію, часто продовжують діяти й зараз
▪️ впевненість у собі за цей час встигла реально похитнутися
Саме з цими двома складовими і працює психотерапія - з реальними обставинами, що змушують людину нехтувати власними здібностями, і з відновленням довіри до навичок і досвіду, які нікуди не поділись, а лише тимчасово втратили застосування.

10/08/2026

27/07/2026

Тюльпан намагався насилу розкрити себе 🌷 Рівнявся на проліски та крокуси, які вже давно розцвіли.
І врешті, намагаючись механічно і передчасно себе розкрити, просто ламав свої прекрасні пелюстки. Психолог показав тюльпану, що потрібно саме йому: який його сезон, потреби, бажання…
Так відбувається і на консультаціях - ми підбираємо, що потрібно саме ВАМ і розкриваємося органічно та дбайливо без грубого тиску

26/07/2026

Якщо на середині каруселі вже почали звинувачувати дитинство у всіх проблемах - зупиніться на хвилинку і прочитайте дисклеймер 🤫 Психіка складніша, ніж 7 будь-яких слайдів.

1. Сама поодинока подія не формує переконання. Упередження створюються внаслідок повторюваних патернів. Тож представлені кадри припускають послідовність подібних ідей у вихованні, перш ніж сформується те чи інше переконання дорослого.
2. Самі переконання часто не вербалізуються. В дитячому віці людина не думає «Мої кордони нічого не означають». Але в дорослому віці ми маємо можливість розшифрувати те, що залишалося на рівні почуттів
3. Не кожна дитина винесе саме такі переконання з представлених подій. Сприйняття залежить від захисних механізмів, характеру дитини, соціальних чинників, вроджених особливостей.

Сформовані переконання керують життям зараз - в стосунках, на роботі, у ставленні до себе… На консультації ми не тільки відповідаємо на питання «чому так сталося», а й розбираємося «як з цим далі жити?»

14/07/2026

Прокрастинація - це завжди про брак РЕСУРСУ. І ми не знаємо, якого саме: емоційного, фізичного, матеріального…
І поки компенсовуємо не те, про що цей стан просить, він продовжується. Тож перший крок у роботі з прокрастинацією - це визначити, від чого вона ЗАРАЗ захищає, яку функцію вона виконує

13/07/2026

Деякі наші переконання лише здаються позитивними, але містять в собі механізми, які гальмують. Вони формують очікування, нереалізація яких призводить до дихотомічного мислення:
💭 «Якщо не сталося як гадалося, значить не станеться ніяк»

Парадоксально, але в терапії ми розглядаємо не тільки негативні переконання, але й коригуємо позитивні, щоб наблизитися до бажаного. Це може бути неприємно, адже вони виконували певну функцію - захищали, давали надію. Та реалістичний погляд змушує корегувати ПОВЕДІНКУ таким чином, щоб якнайшвидше отримати бажане.

Деколи позитивні переконання дійсно стають захистом та підтримкою. І вони дійсно можуть допомагати. Але це не заперечує того, що коли ви довго не отримуєте бажане, вони також можуть перетворюватися на гальмування. Така їх амбівалентність дозволяє обрати, чи хочеться залишати їх у собі саме зараз.

13/07/2026

Деякі наші переконання лише здаються позитивними, але містять в собі механізми, які гальмують. Вони формують очікування, нереалізація яких призводить до дихотомічного мислення:
💭 «Якщо не сталося як гадалося, значить не станеться ніяк»

Парадоксально, але в терапії ми розглядаємо не тільки негативні переконання, але й коригуємо позитивні, щоб наблизитися до бажаного. Це може бути неприємно, адже вони виконували певну функцію - захищали, були опорою, давали надію. Та реалістичний погляд змушує корегувати ПОВЕДІНКУ таким чином, щоб якнайшвидше отримати бажане.

Деколи позитивні переконання дійсно стають захистом та підтримкою. І вони дійсно можуть допомагати. Але це не заперечує того, що коли ви довго не отримуєте бажане, вони також можуть перетворюватися на гальмування. Така їх амбівалентність дозволяє обрати, чи хочеться залишати їх у собі саме зараз