23/03/2023
Привіт, я Таня. Нещодавно мені виповнилося 24. За освітою я архітектор, але про це згодом.
З самого дитинства батьки вкладали в мене здатність до розгалуженого розвитку, тому завжди я рухалась у різних напрямках, але малювання завжди було попереду, за ним йшли музика, англійська мова та точні науки. З 6 років я почала відвідувати художню та музичну школи, обидві з них закінчила з успіхом. Пам'ятаю як у дитинстві завжди казала, що мрію стати художником, мати 40 котів та житиму одна. Нащастя я зараз не одна, але от нажаль киця поки тільки одна. Час йшов, я навчалася. Згодом моїм новим захопленням натхненням стала біологія, зокрема анатомія людини, я навіть хотіла піти навчатися у медичний, хотіла саме на судмедексперта, або патологоанатома. Але нажаль в мене не склалося з хімією. Непомітно прийшов час обирати шлях навчання. Маючи у собі схильності як до живописної та графічної творчості так і до математичних наук я обрала архітектуру.
Витративши багато часу, сил і здоров'я на навчання у ВУЗі — я розгубила натхнення та залишки впевненості у собі. Під час розробки дипломного проекту я вже точно знала і пообіцяла собі ніколи не працювати у цій сфері. Але університет виховав у мені витривалість та іноді надлишковий перфекціонізм по відношенню до своєї роботи. Але я все ще любила малювати і зараз люблю. На момент завершення універу в мене вже була не одна велика тату. Я це любила, мені це подобалось. Але ще під час 4 курсу я вийшла на підробіток у девелоперську компанію (так, все ж архітектура). Було привабливим можливість зарахування за практику, та ще і заробіток додатковий до стипендії. І пропала я там на 2 роки. Папірці, документи, ніякого розвитку, стабільна деградація, відсутність фінансової мотивації.
І настає той самий розривний момент.
