22/04/2026
Чотири тижні тому мене з вранішнього сну підняв телефонний дзвінок. Дзвонили знайомі, які повідомили, що в марафоні та інших ЗМІ з’явилася новина по справі мого троюрідного дядька, винахідника ІХТ Миколи Колбуна, який зник безвісти під час окупації Бучі після того, як 3 березня 2022 року його забрали з дому двоє рашистів, за свідченнями свідків, швидше все чеченського походження.
Цілий день мені дзвонили знайомі та надсилали посилання на новини з різних видань, так ніби сам Микола Дмитрович знайшовся...
Але, насправді, це всього лише нарешті слідчі правоохоронних органів підтвердили те, що я дослідила і описала їм ще у 2022 році. Разом з колишнім співробітником Біополіс ІХТ Андрієм ми провели опитування свідків у Бучі, обстежили будинок Миколи Дмитровича після влучання в нього снаряду, а потім на підставі чисельних спілкувань з різними фігурантами цієї справи, я зробила висновок, що ці люди можуть мати безпосереднє відношення до зникнення Миколи Дмитровича.. Про це мною було складено детальний опис усіх подій, розмов і висновків, які з них випливали, і передано до СБУ навесні 2023 року та до обласної прокуратури у 2024 р.
Мені повідомили, що згідно розподілу між різими силовими структурами, злочинами в Бучі займається СБУ. У мене були сумніви, чи буде СБУ неупереджено займатися цією справою, так як чоловік (співмешканець) головної підозрюваної по справі Ані Мірошніченко, за відомою мені інформацією працював у СБУ.
Так і сталося СБУ (Служба безпеки України) просто "похерила" цю справу.
Перед тим, як до них звернутися, я подавала заяву в поліцію (заява зникла з реєстру) (хотілосяб щоб це питання дослідив Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України), а потім, коли все таки в реєстрах полції не вдалося знайти заяву, я написала в обласну прокуратуру ( працівниця прокуратури сказала - раз з поліції зникла заява, то пишіть нам). Але всеодно нічого не рухалося.
Подзвонивши на гарячу лінію з пошуку зниклих безвісти, я почула відповідь, що справа по Колбуну закрита, бо він знайшовся в Австрії, де помер 8 жовтня. Це при тому, що мною були подані в СБУ копії відповідей з Австрії та Білорусі, що Колбуна там не було і що він там не помирав.
У 2024 році мене знайшли з обласної прокуратури (не за моєю заявою, яку я подавала раніше). Повідомили, що мало місце втручання в електронний реєстр заповітів, де було внесено заповіт на сусідку по офісу Колбуна — Мірошніченко Анну. Я надала їм увесь пакет документів , які до того подавала до СБУ.
І ось справа розкрита: висунуто підозри "спадкоємиці" — сусідці по офісу Ані Мірощніченко , її чоловіку Євгену Хижняку та чеченцю Ісламу Османову, якого я вважаю головним організатором цієї афери з заволодіння майном ( а , можливо , і зникнення Миколи Дмитровича). Впевнена, що Анна Мірошніченко та її чоловік були підключені по ходу, так як Ісламу треба були спільники в Україні - вони ідеально підходили мали доступ до офісу і всього, що там знаходилося, зв"язок з правоохоронними органами,якщо дійсно чоловік Мірошніченко працював в СБУ і, саме головне, виявилися людьми хваткими до нечесних грошей.
Все це, з деякими невідомими мені деталями, які стосуються інших родичів Миколи Колбуна, та їхньої ролі у боротьбі за спадщину, висвітлено "Главкомом", ... Справа ще не доведена до кінця. Підозрювані мають стати обвинуваченими і отримати свої вироки.
Але я пишу це, тому що хотілося б, щоб відповідальність несли не тільки основні організатори та вигодонабувачі від цієї шахрайської схеми, але й ті, хто їм у цьому допомагав, звісно ж не безкоштовно.
В першу чергу, це нотаріус та працівники МВС, які вилучили з реєстру мою заяву подану у квітні 2022 р про зникнення людини (до речі в даному випадку до зникнення заяви з реєстру, швидше за все, мають відношення інші претенденти на спадщину, яким було важливо мати статус "потерпілого", але я не знаю цих посадових осіб, які фальшували реєстри — як мінімум слідство мало б встановити їхні особи.
Але я знаю інших людей, які допомагали злочинцям у їх щахрайських схемах. І ці люди займають занадто високі посади, щоб і надалі їх обіймати після того, що вони вчинили. І саме, тому, я зараз про це пишу!! Мова йде про Тетяну Гуртову. Так, ірпінчани вже чули це прізвище. Це суддя Печерського суду, яка приймала сумнівної законності рішення по Олександру Маркушину.
Так ось, суддею ця пані стала зовсім недавно, а ще у 2022 році вона була адвокаткою, яка представляла інтереси Колбуна Миколи Дмитровича. Саме вона на початку квітня в телефонній розмові зі мною стверджувала, що М. Колбун мертвий, а вона представляє інтереси спадкоємиці. І на моє заперечення, що ніякого заповіту не існує - категорично стояла на тому, що він існує. А вже через кілька днів після цієї розмови повідомила мені по телефону (і багатьом іншим) неправдиву новину від Османова про те, що Микола Дмитрович знайшовся у Білорусі.
Хочу зазначити, що на початку квітня, коли пані Гуртова повідомила мені, що представляє інтереси спадкоємиці, зниклого безвісти М Колбуна ще не було здійснено втручання в реєстр і не існувало липового заповіту на сусідку по офісу. Тобто на той момент не існувало жодної "спадкоємиці". І адвокатка Гуртова не могла про це не знати, бо має можливість перевірити реєстри.
Пізніше, коли було розкрито справу з фейковим заповітом, Гуртова кричала мені в трубку (розмова відбувалася при слідчому прокуратури), що їй показали заповіт, і вона не знала, що він липовий. Але наголошую: вона мені розповідала, що представляє інтереси спадкоємиці до того, як у реєстрі з’явився заповіт.
Пізніше, маючи доручення від Миколи Дмитровича, пані Гуртова отримала 1 200 000 грн, які перед цим Микола Дмитрович відсудив в одного зі своїх боржників за її адвокатської допомоги, для того щоб передати їх Османову — нібито для викупу Миколи Дмитровича з полону (хоча самі кошти були перераховані на рахунок Османова тоді, коли, за версією самого ж Османова, М. Колбун уже був вивезений до Австрії). Із цих грошей до Османова дійшла лише половина, на що він скаржився в переписці людині, з яукої було стягнуто ці кошти на рахунок М. Колбуна. Перерахуванням грошей займалася адвокатка (теперішня суддя) Гуртова.
Я підозрюю, що саме за ці гроші пані Гуртовою було в подальшому придбано собі посаду в одному з найбільш корумпованих (читай — "найдохідніших") судів столиці.
І ще одна людина, яка проявила себе непорядно і яка, не знаю як зараз, але колись займала високі посади в Україні — очільник Державної служби зайнятості (Центрального апарату), пізніше заступник очільника Пенсійного фонду України Валерій Ярошенко.
Саме йому належала на праві спільної часткової власності разом з М. Колбуном частина офісу на Ярославовому Валу, який у нього орендувала, а пізніше продала (звісно ж разом з Ярошенком) Анна Мірошніченко. Саме через те, що цей офіс не був у повній власності Миколи Дмитровича, аферистам вдалося його продати. І, звісно, це було б неможливо без співвласника приміщення — Ярошенка.
Чому я про це пишу?
Все життя я присвятила боротьбі за "чесну владу". Навіть організацію таку колись зареєструвала і місцевий виборчий блок. І сьогодні я маю конкретні неспростовні докази, що ці люди, які мають безпосереднє відношення до влади, є аферистами та шахраями, але можуть уникнути відповідальності. Слідство скромно їх обходить стороною, а ЗМІ мовчать, бо нібито не можуть висвітлювати більше, ніж дозволяє слідство.
Але я — не одне і не інше. Тому можу собі дозволити говорити про те, що знаю, і ставити питання перед слідством щодо дій, які мають ознаки злочину.
Це стаття у "Главкомі", якій присвячено мій пост:
https://glavcom.ua/publications/akademik-kolbun-znik-u-buchi-perepisav-majno-na-aferistiv-i-pomer-v-avstriji-detektiv-z-chechenskim-slidom-1114294.html?fbclid=IwY2xjawRV9hNleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFkcVpGYnN2ZWJ5ajloTlNFc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHgp_uKV7V7gHsqV6cXwNErN5kukaBJcocxs6-HA9rVsd54YB1HqWcYVYlFIP_aem_5WShnsM9p7mN0aLE1iodZA