Простір Іри Сухомлин

28/07/2025

Сьогодні — День памʼяті загиблих полонених.
Сьогодні — Оленівка.

Ми не мовчимо.
Ми пам’ятаємо.
Ми боремось.

Вічна памʼять. Невпинна лють.
💔

03/11/2024

Друзі, прошу підписати петицію про надання належного статусу зниклим безвісти військовим під час виконання бойових завдань. Адже зараз зниклий безвісти = не загиблий військовий. Також родини потребують інформації щодо своїх рідних, забір тіл загиблих, що можна було би, МОЖЛИВО, проштовхнути за сприяння міжнародних організацій, які мають геополітичний вплив на 🤢 вб@ивц@ь.
Дякую кожній та кожному! 🙏

Шановний пане Президенте! До Вас звертаються родини зниклих безвісті під час виконання бойових завдань Захисників України - військовослужбовців 67 окремої механіз...

06/06/2023

У мене тепер 51 тис. читачів! Дякую всім за невпинну підтримку. Мені ніколи б не вдалося досягти цього без кожного з вас. 🙏🤗🎉

23/03/2023

Про воїна світла…
Моє.

23/03/2023

Беру своє.

Беру своє, навіть якщо необхідно гризти землю зубами і діставати із ножен свій меч.

Давноооо, ох, давно мій меч мовчав.
Припав пилюкою, як тогорішний молочай.

Сила була поховано далеко та глибоко, під тонами землі, піску та байдужості. Але якщо сила настільки могутня, настільки жива та соковита, то перетвориться на квітку і проб’ється навіть через бетон та розквітне червоним полум’ям.

Червоним полум’ям жаги та натхнення, блакитним полум’ям покірності та розуміння, жовтим полум’ям рішучості та впевненості йти вперед, щоби не сталося.

Обрізати усі окови, відрубати усі прив’язки, знищити до щенту жаль та співчуття, випалити до кісток почуття сорому та провини.
І лише після цього підняти голову, подивитися у синє небо і побачити там… себе.

- Воїне світла, що ти зробив у своєму житті, за що боровся?
Ти боровся за високі ідеали та за правду із ким? Сам із собою? І що тепер? Що тепер ти відчуваєш? Розчарування та біль втрати?

- Біль втрати я перетворив на пекучий напій, напій запаху любові та кольору ніжності.
Я давно склав зброю та перестав боротися із собою, натомість я просто зняв із себе броню.
Я зняв броню, за нею шолом та забрало, потім був одяг, взуття і нарешті… шкіра, я відкинув меч і усі свої захисти, було дуже ніяково за свою голість та іншого вибору в мене не було.

Я ризикнув роздягнутися і у відповідь отримав…Всесвіт.
Такий різнобарвний, такий глибокий та сміливий, такий розумний, такий ніжний та чуйний, та найголовніше такий же голий, як і я.

Це і був мій шлях до себе, боротьба за себе, дорога до живого Бога.

Тепер я не лише знаю, що означає Бог в мені, а точно знаю, як це.

Квітень 2023

24/02/2023

Години перетворилися на дні, дні в місяці, а зараз вже рік.

Це був найдовший рік в моєму житті.

Це був рік, який ще буде тривати доти, доки триватиме війна. Рік, який ми не забудемо вже ніколи.

Це був рік прощання з рідними живими людьми на випадок, якщо вже більше ніколи…

Це був рік, коли встаєш і робиш.

Це був рік, коли за повідомлення з іншого кінця готовий віддати все.

Це був рік, коли президент сказав: «Я на місці зі своїм народом».

Це був рік, коли збираєш порожні коробки в смітті біля магазинів, бо треба в чомусь відправляти гуманітарку.

Коли по дощу на велосипеді їздиш у волонтерський штаб.

Коли по ночам вчиш англійську та Project Management, бо твоя колишня робота більше не прогодує сім’ю, а у весь пасивний дохід стопнувся.

Коли психіка має розширитися за 3 місяці на 5 життів і помістити в себе усі можливі жахіття, що можуть коїтися на Землі.

Це рік не за два і навіть не за 10. Немає потрібної цифри.

Коли син щодня: «мамо, а в Україні в садочку (куди він мав піти) війна вже закінчилася? - Ні - Мамо, покажи мені війну.

Коли донечка, дивлячись на багряний захід сонця: «Мамо, це до нас летять ракети, і ми помремо? Мені страшно!»

Але цього року би не було, якби не люди, які стоять за усіма цими подіями. Ми назавжди пам’ятатимемо, що Р зробила з кожним із нас.

Пам’ятаємо загиблих і величезна подяка нашим воїнам ЗСУ!

2022 💔🇺🇦

06/12/2022

Я вірю в Бога, Всесвіт, Карму, доказову та альтернативну медицини, вічне сяяння чистого розуму та багато чого ще.

Та зараз я найбільше вірю у ЗСУ.

Вітаю усіх причетних із вашим Днем.
Ви робите неймовірне!

Парних вам вильотів та виходів.
Дякую вам та вашим сім’ям за все!

26/11/2022

В мого дідуся під час тривалого голоду були вже частково набряклі ноги.

Його маленького та його сім’ю врятував вагон кукурудзи, який невідомо звідки виник за багато кілометрів від їхньої домівки, і який люди розтягнули та нагодували свої сім’ї.

Але це був лише початок історіі порятунку. Мій дідусь та його брати і сестри так хотіли їсти, що обігнали батьків, не дочекалися, доки кукурудза звариться, а також не дотрималися правил виходу з довготривалого голоду.

Тому на цей раз їх, напівпритомних, врятував батько (мій прадідусь), який побіг у хлів, де колись, в минулому житті, була корова, набрав сухих старих кізяків, розчинив їх у воді та примусив дітей пити до блювотиння, разом з яким вийшла і кукурудза.

Звучить не дуже романтично та пафосно. Проте… для мене мільйони таких історій — це суцільний героїзм та величезний біль, а ще віра та впевненість, що нас нічого не зламає, адже ті, хто пройшли крізь голодомор, пройдуть крізь вогонь, воду (або крізь їх відсутність) та крізь @об@ну р…ю.

Слава Україні та вічна пам’ять загиблим.

13/11/2022

Моє життя кардинально змінилося з початком війни.

В перші дні війни я активно знімала відео про війну в Україні для росіян (ага, всі почули та все зрозуміли 😤😡), а також про те, що в першу чергу брати в бомбосховище із їжі, щоб не померти від гіпоглікеміі. Це відео переглянуло сотні тисяч українців.

Наприкінці другого тижня війни я вже активно волонтерила по місцю тимчасового проживання в Туреччині.

Невдовзі ми втратили весь наш пасивний дохід, і я вимушена була паралельно з волонтерством вчитися та шукати фул тайм роботу.

Я чекала на першу зарплатню, аби:
- донатити армію (все, що могла на той час, я вже відправила);

- купити нам медичні страховки;- мати можливість купувати щось для себе та для дітей, бо перші 3 місяці війни ми купували виключно продукти. Навіть філіжанка кави була розкішшю для мене;

- забезпечувати частково сім‘ю.

Зі страховками не склалося (довга історія), а от із донатами для армії — дуже навіть було все добре.

Я знайшла собі «підопічних» друзів з фронту і кожен місяць одразу після зарплатні справно відправляла їм гроші на закупівлю пального, одягу, обладнання, ліків.

Зараз настав той момент, коли одній з моїх «підопічних» бригад потрібні речі, які коштують набагато більше, ніж я можу відправити, тому я звертаюся до усіх моїх друзів та підписників, хто мене знає, приєднатися до збору, який я відкрила для хлопців із десантно-штурмових військ.

Чим вони займаються і як боронять нас — відео у посиланні.

✅ Наразі їм потрібне: зимове тактичне взуття (не демісезон) 4 пари (1 пару я вже надіслала, очікую на зворотній зв‘язок і відправляю ще 3 пари) - 16800 грн за 4 пари.
✅ Зарядна станція — 44000 грн, вони зібрали вже 20000, лишилося ще більше 20000 грн.
✅ Ліки — постійний дефіцит, бо військову частину розбомбили ще в березні, тож щоб уникнути втрат, вони живуть у наметах в лісі навіть взимку, тож часто хворіють на ГРЗ, хворобами спини та суглобів (це крім тактичної медицини).
✅ Пальне.

В цьому місяці я змогла виділити з власних коштів 7000 грн., усе інше їм потрібне якомога швидше через холод вже зараз.

Тож я вам буду вдячна за допомогу і за кожен ваш переказ. Якщо у вас або ваших знайомих волонтерів є вищепепарохвані речі, я надам усі контакти, ви зможете вислати їх безпосередньо в частину самостійно.

Банка на збір коштів. Звіт після — обов‘язково! 🎯Ціль: 38 600.00 ₴

🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/4jtVX2u7dV

💳Номер картки банки5375 4112 0181 6563

Дякую кожному з вас за допомогу!
І слава Україні! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

11/09/2022

Півроку я чекала, щоб опублікувати цю фотку.

І ще майже два тижні сильно чекала, не дихаючи, за просуванням наших воїнів, наших козаків, наших сміливих та мужніх чоловіків та жінок. Найкращих в світі. Найочікуваніших вдома.

Стан, коли з’являється надія — не передати жодними словами. Надія жити, надія бути, надія лишитися українкою, надія мати свій дім та свою землю.

Знаючи ціну нашій свободі, я дарую вам цю фото, свиноруси, бо ціна занадто висока. Ціна несправедлива, бо на нашу землю прийшли покидьки, а з нашої сторони йдуть найкращі, адже лише люди високих цінностей беруть зброю до рук і йдуть захищати.

В мене сьогодні день зарплати, а це означає, що я зі сльозами на очах перерахую наступну суму на ЗСУ із міцно стиснутими зубами і побажаю вижити у самому пеклі на нулі нашим любим, нашим найкращим, нашим героям.

І нехай хороших новин для нас з вами з кожним днем буде більше.

Хто за — помахайте мені ручкою в коментах, так хочеться зараз єдності…