24/07/2026
Національною радою з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу затверджено Запит України до Глобального фонду на підтримку програм у 2027–2029 роках!
Протягом березня – липня 2026 року в країні тривала активна робота над підготовкою проєкту Запиту України до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (далі – Глобальний фонд) на фінансування програм з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу у 2027–2029 роках.
Ця діяльність відбувалась за координації Міністерства охорони здоров’я України як Секретаріату Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу (далі – Національна рада), яка є консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України та забезпечує виконання ним функції національного координатора з реалізації програм Глобального фонду.
З метою забезпечення відповідності пріоритетам країни в рамках роботи над Запитом України була утворена Технічна експертна група з підготовки Запиту (ТЕГ), до складу якої увійшли 24 експерти з різних секторів, а також понад 100 експертів долучилися до роботи тематичних підгруп. Підготовка Запиту стала результатом широкої міжсекторальної співпраці органів державної влади, міжнародних партнерів, громадянського суспільства, професійної спільноти та представників спільнот, яких стосуються відповідні програми, що дозволило сформувати документ відповідно до актуальних потреб країни та міжнародних стандартів.
Запит України сформовано як спільний запит за компонентами ВІЛ і туберкульозу із наскрізними інвестиціями у гнучкі та сталі системи охорони здоров’я на період реалізації програми з 1 січня 2027 року до 31 грудня 2029 року.
Максимальна сума розподілу для України становить 142 954 129 доларів США, з яких 92 132 939 доларів США передбачено за компонентом ВІЛ та 50 821 190 доларів США – за компонентом туберкульозу. Передбачені інвестиції є одними з найбільших міжнародних вкладень у сферу громадського здоров’я та спрямовані не лише на забезпечення безперервності отримання населенням життєво необхідних ліків та послуг, а й на зміцнення спроможності системи охорони здоров’я ефективно функціонувати в умовах воєнного стану та реагувати на сучасні виклики.
Окремо до основного розподілу підготовлено Пріоритезований запит понад суму розподілу (PAAR) на 80 680 218 доларів США. PAAR відображає пріоритетні програмні потреби, які не можуть бути профінансовані в межах установленого ліміту, і не є гарантованим фінансуванням: відповідні заходи можуть бути включені до грантів у разі появи додаткових ресурсів або економії. Також, Україна подає окремий запит на каталітичне зустрічне фінансування (Matching Funds) у сумі 2 400 000 доларів США для подолання правових і гендерних бар’єрів у доступі до послуг з ВІЛ і туберкульозу.
Затвердження Запиту Національною радою є важливим етапом підготовки України до нового грантового циклу Глобального фонду та підтверджує спільну відданість держави, міжнародних партнерів і громадянського суспільства забезпеченню сталого функціонування програм з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.
Реалізація передбачених інвестицій сприятиме:
• збереженню безперервності профілактики, тестування, лікування та супроводу ВІЛ і ТБ у всіх підконтрольних Уряду регіонах з адаптацією до безпекової ситуації;
• збільшенню частки людей, які своєчасно дізнаються про ВІЛ-статус або діагноз ТБ, швидко розпочинають лікування та залишаються у догляді;
• покращенню результатів лікування туберкульозу, у т.ч. лікарсько стійкого, через розширення профілактичного лікування та зменшення втрат між етапами каскаду послуг;
• збереженню високого рівня вірусної супресії серед людей, які отримують АРТ, скорочення прогалин у тестуванні вірусного навантаження та веденні пізньої стадії ВІЛ;
• підвищенню доступності послуг для ключових і вразливих груп, внутрішньо переміщених людей, ветеранів, людей у місцях несвободи та населення територій, постраждалих від війни;
• покращенню якості, повноти та оперативного використання програмних даних, стійкості лабораторної і логістичної інфраструктури, а також ролі спільнот у плануванні, моніторингу та реагуванні на бар’єри доступу;
• зменшенню стигми, дискримінації, правових і гендерних бар’єрів, які перешкоджають отриманню послуг з ВІЛ, ТБ та ЗПТ.
