08/02/2026
Оромандибулярная дистония под маской ВНЧС.
ВНЧС (височно-нижнечелюстной синдром) в практике стоматолога не редкость . По статистике 40-70% населения испытывают симптомы ВНЧС.
Основные симптомы ВНЧС-боли в челюсти, лице, шее, ушах, щелчки, хруст при открывании рта, ограничение подвижности челюсти, усталость и болевые спазмы околосуставных и жевательных мышц…
Под маской ВНЧС может проявляться Оромандибулярная дистония (ОМД). Этот факт может быть причиной ошибочного стоматологического диагноза, а следовательно и ошибочной тактики лечения.
Оромандибулярная дистония (ОМД)— это очаговая дистония, характеризующаяся непроизвольными сокращениями мышц лица, челюсти и/или языка, вызывающие затруднение открывания-закрывания рта.
Имеются иные определения : орофациомандибулярная дистония; орофациально-буккальная дистония; дистония челюсти; дистония языка (лингвальная дистония); дистония губ; краниальная дистония; фокальная дистония с началом во взрослом возрасте.
Если оромандибулярная дистония сочетается с блефароспазмом, это может называться синдромом Мейге.
Считается, что дистония возникает из-за избыточных сигналов, поступающих из мозга, которые вызывают неадекватное сокращение мышц. (вовлечены базальные ядра, премоторная и моторная кора, а также сенсорная система и таламус, мозжечок)
Причины ОМД могут быть идиопатическими (неизвестная причина), наследственными (дистония доказанного генетическогопроисхождения) и приобретенными (дистония, обусловленная известной специфической причиной).
В настоящее время не существует единого теста для подтверждения диагноза дистонии. Вместо этого диагноз основывается на способности врача наблюдать за симптомами и получить подробный анамнез пациента. Могут быть назначены медицинские анализы для исключения других заболеваний или расстройств(болезнь Паркинсона, болезнь Хантингтона, рассеянный склероз…)
Последние случаи из своей практики:
1. женщина 50 лет с заявкой на искривление челюсти, непроизвольные спазмы правой половины лица при попытке открывания рта, головные боли, тревожное состояние с переходом в панические атаки. Пол года лечится в стоматологической клинике.
2. Женщина 45 лет с заявкой на ощущение искривления правой половины лица, невозможность полного открытия рта, спазмы правой половины шеи, бессонница, головокружение , чувство неполного вдоха, страхи.
В первом случае наличие в детском анамнезе неврологические проявления( наличие исходного неврологического фона), во втором - семейная трагедия ( стрессовый статус)
Объективно: у обеих пациенток латеральное смещение нижней челюсти, ограниченность открытия рта, напряжение жевательных мышц на клинической стороне, компрессия сфенобазилярного сочленения, экстензионная дисфункция краниального ритма..
Проведение остеопатической терапии дал положительный эффект обеим пациентам с балансированием психологического статуса.
ОМД - патология требующая мультидисциплинарного подхода ( невролог, остеопат, стоматолог, психолог).
Всем мира и добра !
С поклоном доктор Начев П.И.
Оромандибулярна дистонія під маскою СНЩС.
СНЩС (скронево-нижньощелепний синдром) у практиці стоматолога не рідкість. За статистикою 40-70% населення відчувають симптоми СНЩС.
Основні симптоми СНЩС-болі в щелепі, обличчі, шиї, вухах, клацання, хрускіт при відкриванні рота, обмеження рухливості щелепи, втома та больові спазми навколосуглобових і жувальних м'язів.
Під маскою СНЩС може проявлятися оромандибулярна дистонія (ОМД). Цей факт може бути причиною помилкового стоматологічного діагнозу, а отже, і помилкової тактики лікування.
Оромандибулярна дистонія (ОМД) - це осередкова дистонія, що характеризується мимовільними скороченнями м'язів обличчя, щелепи та/або язика, що викликають утруднення відкривання-закривання рота.
Є інші визначення: орофаціомандибулярна дистонія; орофаціально-буккальна дистонія; дистонія щелепи; дистонія мови (лінгвальна дистонія); дистонія губ; краніальна дистонія; фокальна дистонія з початком у дорослому віці.
Якщо оромандибулярна дистонія поєднується з блефароспазмом, це може називатися синдром Мейге.
Вважається, що дистонія виникає через надлишкові сигнали, що надходять з мозку, які викликають неадекватне скорочення м'язів. (залучені базальні ядра, премоторна та моторна кора, а також сенсорна система та таламус, мозок)
Причини ЗМД можуть бути ідіопатичними (невідома причина), спадковими (дистонія доведеного генетичного походження) та набутими (дистонія, обумовлена відомою специфічною причиною).
Нині немає єдиного тесту на підтвердження діагнозу дистонії. Натомість діагноз ґрунтується на здатності лікаря спостерігати за симптомами та отримати докладний анамнез пацієнта. Можуть бути призначені медичні аналізи для виключення інших захворювань або розладів (хвороба Паркінсона, хвороба Хантінгтона, розсіяний склероз…)
Останні випадки зі своєї практики:
1. жінка 50 років із заявкою на викривлення щелепи, мимовільні спазми правої половини особи при спробі відкривання рота, головний біль, тривожний стан з переходом у панічні атаки. Пів року лікується у стоматологічній клініці.
2. Жінка 45 років із заявкою на відчуття викривлення правої половини особи, неможливість повного відкриття рота, спазми правої половини шиї, безсоння, запаморочення, почуття неповного вдиху, страхи.
У першому випадку наявність у дитячому анамнезі неврологічні прояви( наявність вихідного неврологічного фону), у другому – сімейна трагедія (стресовий статус)
Об'єктивно: у обох пацієнток латеральне зміщення нижньої щелепи, обмеженість відкриття рота, напруга жувальних м'язів на клінічній стороні, компресія сфенобазилярного зчленування, екстензійна дисфункція краніального ритму.
Проведення остеопатичної терапії дало позитивний ефект обом пацієнтам з балансуванням психологічного статусу.
ОМД - патологія, що вимагає мультидисциплінарного підходу (невролог, остеопат, стоматолог, психолог).
Всім миру та добра!
З поклоном лiкар остеопат, реабiлiтолог Начев П.І.
