TMS Rehabilitation

31/08/2026

28/07/2026

🎙 Оголошуємо результати двох конкурсів на підтримку роботи з документування і збереження памʼяті про події й злочини війни та подолоння безкарності за міжнародні злочини.

1️⃣ Результати конкурсу «Подолання безкарності за міжнародні злочини та серйозні порушення прав людини»: https://www.irf.ua/rezultaty-konkursu-podolannya-bezkarnosti-za-mizhnarodni-zlochyny-ta-serjozni-porushennya-prav-lyudyny/

🔹Environment People Law (EPL)/Екологія - Право - Людина (ЕПЛ)
🔹TMS Rehabilitation
🔹Центр Дністрянського
🔹Громадська організація «Німецько-українська співдружність з молодіжної роботи»
🔹Regional Center for Human Rights
🔹ZMINA. Центр прав людини
🔹Інститут прикладних гуманітарних досліджень
🔹Харківська правозахисна група (ХПГ)
🔹Експертний центр з прав людини
🔹Громадська організація «Вояцький Визвіл»
🔹Українська фундація правової допомоги

2️⃣ Результати конкурсу «Захист інтересів постраждалих, документування та збереження пам’яті про події та злочини війни»: https://www.irf.ua/rezultaty-konkursu-zahyst-interesiv-postrazhdalyh-dokumentuvannya-ta-zberezhennya-pamyati-pro-podiyi-ta-zlochyny-vijny/

🔹Громадська організація «ФІОН»
🔹Медійна ініціатива за права людини
🔹Громадська організація «Культура захисту»
🔹ЦГП "Альменда"/CCE "Almenda"
🔹SaveDnipro
🔹Освітній дім прав людини - Чернігів / Human Rights House - 🔹Chernihiv
🔹Лабораторія журналістики суспільного інтересу
🔹Prometheus Center
🔹Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA
🔹Товариство Рафаеля Лемкіна
🔹Українська фундація правової допомоги

22/07/2026

Після важкого бойового досвіду багато військових стикаються з питанням: чи потрібно розповідати близьким усе, що було?
Часто здається, що є лише два варіанти: або мовчати про все, або розповісти все до найдрібніших деталей. Дві крайності, посеред яких і знаходиться золота середина.
Досвід роботи з військовими дозволяє констатувати, що вони мовчать не тому, що не довіряють рідним чи віддаляються від них. Найчастіше за цим стоїть інше: бажання захистити близьких від того, що довелося бачити та пережити.
У цьому бажанні багато турботи. Але є важливий момент: коли людина починає захищати сім’ю від свого болю надто сильно, вона часто залишається з ним сама.
І тоді починає з’являтись дистанція. Близькі можуть думати про те, що їм більше не довіряють, що щось змінилося і повернення близькості майже неможливе, що колись така близька людина стала холодною.
А сам(-а) військовий(-ва) у цей час може думати, що береже їх від непотрібного навантаження і піклується про рідних для нього/неї людей.
Так між людьми виникає не сварка, а тиха відстань.
З погляду системної сімейної терапії важливо розуміти: не вся правда має бути розказана в деталях для того, щоб зберігався емоційний контакт. Близькість між людьми формується не через кількість фактів чи описів подій, а через можливість бути поруч із переживанням іншої людини.
Бойовий досвід нерідко містить речі, які важко описати словами навіть самому собі. Деякі спогади можуть бути фрагментарними, а деякі викликають сильні тілесні реакції, різке напруження, провину, сором або гнів. Тобто людина мовчить тому, що ще не знайшла внутрішньої форми для цього досвіду.
Тож не обов’язково розповідати, що саме діялося. Необов’язково описувати кожну деталь. Не існує правила, що для відновлення потрібно відкрити близьким кожен спогад.
Насправді люди зі своїми близькими потребують зовсім іншого:
- бути почутими;
- не залишатися наодинці;
- не відчувати засудження;
- відчувати прийняття;
- не пояснювати постійно свою поведінку.
Тому що бажання говорити ≠ передати факти.

10/07/2026

03/07/2026

З точки зору системного підходу, сімʼя - це єдине ціле. Коли змінюється життя одного з партнерів, зміни відчуває вся система. Саме тому досвід війни одного стає досвідом усієї сімʼї, навіть якщо кожен з партнерів проживає його по-своєму.

Відстань у таких умовах - це не про відсутність любові. Це про пошук нових способів залишатися близькими тоді, коли обставини змушують бути далеко.

15/04/2026

Що з цим робити?

1. Визнати: агресія — це сигнал. Не «я зіпсувався», а: «Мені болить. Моя система перевантажена».
2. Вчитися розпізнавати рівень напруги раніше
Запитання до себе:
Я втомлений?
Я голодний?
Я перевантажений?
Я зараз у безпеці?
Чим раніше помітити напругу — тим легше її
регулювати.
3. Фізичне розрядження
Агресія — це енергія.
Її потрібно не подавляти, а безпечно виводити:
- спорт
- біг
- силові вправи
- робота з тілом
- дихальні техніки
4. Дати місце болю
Якщо є втрати або травматичні події — важливо не залишатися з цим наодинці.
Розмова з побратимом, психологом, участь у групах
підтримки — це не слабкість.
5. Психотерапія
Якщо агресія:
- руйнує стосунки
- переходить у насильство
- супроводжується флешбеками - поєднується з безсонням або алкоголем
Це сигнал, що нервовій системі потрібна професійна допомога.

Агресія після фронту — це часто:
- невиплаканий біль
- непрожита втрата
- перевантажена нервова система
Це реакція людини, яка вижила.
Із цим можна працювати.
Нервова система відновлюється.
Стосунки можна зберегти.
Сила — не в тому, щоб не злитися.
Сила — в тому, щоб навчитися керувати цією енергією.

03/04/2026

Як допомогти собі «повернутися» в момент? (Практики заземлення)
Коли амигдала дає сигнал «Небезпека!», а тіло напружується, важливо дати мозку зрозуміти: «Я в безпеці. Це 2026 рік. Я вдома».
Прості техніки, які можна виконувати непомітно для оточуючих:
1. Техніка «5-4-3-2-1» (Сканування реальності)
Це найшвидший спосіб «вимкнути» тривожний радар і повернутися в тіло. Знайдіть навколо себе:
• 5 предметів, які ви бачите (наприклад: чашка, дерево, синя машина, годинник, стілець).
• 4 речі, які ви можете відчути на дотик (текстура штанів, прохолода столу, вітер на щоках, важкість телефона в руці).
• 3 звуки, які ви чуєте (гул холодильника, птахи, шум машин здалеку).
• 2 запахи, які ви відчуваєте (кава, свіжа випічка або просто запах повітря).
• 1 річ, яку можна спробувати на смак (ковток води або просто відчуття в роті).
2. Квадратне дихання або будь-яка техніка дихання (Перезавантаження нервової системи)
Коли ми відчуваємо загрозу, дихання стає поверхневим. Це посилює паніку.

Спробуйте дихати за схемою:
• Вдих на 4 рахунки.
• Затримка дихання на 4 рахунки.
• Видих на 4 рахунки.
• Затримка на 4 рахунки.
Повторіть 4-5 разів. Це посилає сигнал мозку: «Ми дихаємо спокійно, отже, на нас ніхто не полює».
3. Фізичне заземлення (Контакт із землею)
Якщо відчуваєте, що «вилітаєте» з реальності, зосередьтеся на стопах.
• Сильно притисніть п’яти та пальці ніг до підлоги.
• Відчуйте тверду опору під собою. Можна навіть сказати про себе: «Підлога тримає мене. Я стою міцно».
• Це дає мозку базове відчуття стабільності, якого бракує під час нападу гіперпильності.
Сканування тіла. Як зараз мря ліва пʼята? Що відбувається з мізинцем моєі правої руки, тощо.
Порада для близьких:
Якщо ви бачите, що ветеран «завис» або став занадто напруженим, не панікуйте, не кричіть. Спокійно запитайте: «Ти зараз тут? Давай разом подихаємо / вип’ємо води». Ваша спокійна присутність — найкращий сигнал безпеки.