КНП "Теплодарський центр первинної медико-санітарної допомоги"

01/06/2026

https://www.facebook.com/share/p/17uHt8AfPC/

Поняття безбар’єрності охоплює не лише фізичний доступ до будівель чи приміщень. Це також про доступ до медичних послуг, інформації, освіти, праці, цифрових сервісів та повноцінної участі у житті громади незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.
Ідея створення безбар’єрного простору активно почала розвиватися у світі після ухвалення міжнародних документів щодо прав людини та людей з інвалідністю. В Україні розвиток безбар’єрності став важливою частиною державної політики, адже доступність і повага до потреб кожного — це ознака сучасного та гуманного суспільства.
Для медичної сфери безбар’єрність має особливе значення. Це:
🔹 доступність медичних закладів для всіх груп населення;
🔹 зрозуміла комунікація між медичними працівниками та пацієнтами;
🔹 комфортне та безпечне середовище;
🔹 рівний доступ до медичної допомоги та послуг.
КНП «Теплодарський ЦПМСД" підтримує принципи безбар’єрності та прагне створювати простір, у якому кожен пацієнт почуватиметься комфортно, безпечно та гідно.
Безбар’єрність починається з людяності, взаємоповаги та готовності допомогти.

01/06/2026

https://www.facebook.com/share/p/17uHt8AfPC/

01/06/2026

Поняття безбар’єрності охоплює не лише фізичний доступ до будівель чи приміщень. Це також про доступ до медичних послуг, інформації, освіти, праці, цифрових сервісів та повноцінної участі у житті громади незалежно від віку, стану здоров’я чи життєвих обставин.
Ідея створення безбар’єрного простору активно почала розвиватися у світі після ухвалення міжнародних документів щодо прав людини та людей з інвалідністю. В Україні розвиток безбар’єрності став важливою частиною державної політики, адже доступність і повага до потреб кожного — це ознака сучасного та гуманного суспільства.
Для медичної сфери безбар’єрність має особливе значення. Це:
🔹 доступність медичних закладів для всіх груп населення;
🔹 зрозуміла комунікація між медичними працівниками та пацієнтами;
🔹 комфортне та безпечне середовище;
🔹 рівний доступ до медичної допомоги та послуг.
КНП «Теплодарський ЦПМСД" підтримує принципи безбар’єрності та прагне створювати простір, у якому кожен пацієнт почуватиметься комфортно, безпечно та гідно.
Безбар’єрність починається з людяності, взаємоповаги та готовності допомогти.

26/05/2026

Персоналізована допомога та турбота: Уряд запускає пілотний проєкт щодо абілітації ветеранів й ветеранок

🔹Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про старт експериментального проєкту, який дозволить забезпечити ветеранам й ветеранкам після реабілітації персоналізовану допомогу та турботу на шляху повернення до повноцінного життя.

Проєкт розроблено Мінветеранів на підтримку тих, хто віддав своє здоров'я, захищаючи нашу країну.

🔹Він зосереджується на персоналізованій допомозі та довготривалій підтримці, та передбачає:

▪️пост-реабілітаційну підтримку для забезпечення стійкого відновлення після основного курсу реабілітації;
▪️навчання навичкам самообслуговування та основ догляду за собою для мінімізації залежності від сторонньої допомоги;
▪️консультування щодо адаптації житла, транспортних засобів та робочих місць;
▪️створення умов для активної участі ветеранів й ветеранок у житті громади, сприяння працевлаштуванню;
▪️навчання членів родини щодо особливостей життя ветеранів й ветеранок після поранення та правил надання їм допомоги.

🔹До пакету входитимуть комплекс обов’язкових та варіативних послуг.

Обов’язкові послуги:

▪️підготовка індивідуального плану з посилення спроможностей з урахуванням індивідуальних потреб;
▪️допомога реабілітолога;
▪️навчання навичкам самообслуговування, самостійності та основ догляду за собою;
▪️навчання методам влаштування доступного, безпечного і ергономічного функціонального середовища вдома, на роботі, в громадських місцях;
▪️психологічна допомога.

Варіативні послуги надаватимуться з урахуванням індивідуальних потреб та можуть включати:
▪️послуги лікаря-дієтолога;
▪️послуги терапевта мови та мовлення;
▪️послуги щодо діагностики та лікування розладів сну тощо.

Послуги надаватимуться як окремо ветерану чи ветеранці, так і в супроводі члена сім’ї.

🔹Після поранення ветерани та ветеранки можуть зустрічатись не лише з фізичними наслідками поранень, а й із психологічними викликами, зміною звичного способу життя та необхідністю адаптації до цивільного середовища. Саме тому Мінветеранів працює над створенням комплексної підтримки, яка забезпечує відновлення фізичного, психологічного та соціального стану людини.

🔹Щодо умов отримання послуг з абілітації поінформуємо додатково.

#ПолітикаГероїв

20/05/2026

Колектив КНП «Теплодарський центр первинної медико-санітарної допомоги» щиро вітає Вас з днем народження!
Бажаємо Вам завжди бути такою квітучою, життєрадісною та успішною жінкою! Нехай Ваше життя буде насиченим, яскравим та цікавим! Досягайте всіх поставлених цілей, йдіть тільки вперед і будьте щасливі!

19/05/2026

19/05/2026

19/05/2026

🫁 Туберкульоз — повністю виліковна хвороба. Але коли людина вперше чує цей діагноз, до переживань за власне здоров’я додаються й інші страхи. Навколо туберкульозу існує багато міфів, що призводять до нерозуміння й навіть стигматизації. Для того, хто недавно дізнався про діагноз, — це неабияке моральне навантаження. А коли життя ставить непрості виклики, саме близькі люди можуть стати міцною опорою на шляху до одужання.

🩺 Лікування туберкульозу може тривати від 4 до 6 місяців (або від 6 до 9 місяців для лікарсько-стійких форм хвороби).

Як відбувається лікування, читайте за посиланням 👉 https://short-link.phc.org.ua/i5i

🫂 Підтримка в цей період має величезне значення, але вона має бути правильною і своєчасною. Експерти Центру зібрали поради, як бути опорою для близької людини:

🔹 Почніть із простого — слухайте. Створіть для людини безпечне середовище, де вона може виговоритися. Від вас не завжди чекають поради — іноді достатньо відчуття, що тебе чують і приймають.

🔹 Підберіть правильні слова. Замість звичного: «Все буде добре», — спробуйте сказати: «Я поруч. Я з тобою. І я готовий/готова допомогти». Щирість теж може бути підтримкою: «Я не знаю, що сказати, але я поруч».

🔹 Поважайте небажання говорити. Якщо близька людина поки не готова обговорювати хворобу — дайте їй час і скажіть: «Я буду поряд. Коли захочеш поговорити, просто скажи».

🔹 Пропонуйте допомогу першим. Іноді людині складно сказати: «Мені потрібна підтримка». Тому ваші маленькі кроки мають значення: приготувати вечерю, зробити чай, нагадати відпочити.

🔹 Будьте поруч під час лікування, адже воно потребує часу і регулярності. Ви можете допомогти не збитися з курсу: нагадати про ліки, підтримати перед візитом до лікаря.

🔹 Повертайте людину до звичного ритму життя. Вже через кілька перших тижнів після початку лікування людина більше не є джерелом інфекції. Тому можна поступово повертатися до звичної рутини: прогулянок, кав’ярень, спільних походів у кіно тощо. Це допоможе людині відчути, що життя продовжується.

🔹 Не забувайте про себе. Подбайте і про власне здоров’я. Кожен член родини, який контактував із людиною, у якої виявили туберкульоз, має якнайшвидше звернутися до сімейного лікаря для обстеження. Бо турбота про себе — це також турбота про тих, кого любите.

❕ Вчасно виявлена хвороба й проходження повного курсу терапії — це запорука одужання. За перші чотири місяці 2026 року від туберкульозу вилікувалися близько 3000 людей. Підтримайте близьку людину на цьому шляху.

19/05/2026

🔵З 4 травня до Переліку препаратів за програмою реімбурсації «Доступні ліки» додано оригінальні інноваційні лікарські засоби для лікування серцево-судинних захворювань ( у тому числі для профілактики інсультів і тромбозів), препарати для пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, а також нові комбіновані препарати для лікування хронічних обструктивних захворювань легень.

Завдяки цьому оновленню пацієнти з хронічними захворюваннями, які потребують тривалого лікування та безперервної терапії, отримали ширший доступ до сучасних лікарських засобів.

📊Пацієнти вже активно користуються новими можливостями програми. Лише за перший тиждень роботи оновленого Переліку лікарі виписали майже 85 тисяч електронних рецептів на нові препарати.

✅Серед лікарських засобів, які демонструють високу затребуваність, препарати з такими діючими речовинами:
💊аторвастатин — понад 24 тис. виписаних рецептів;
💊ривароксабан > 13 тис.;
💊апіксабан >11 тис.;
💊дапагліфлозин > 9 тис.;
💊емпагліфлозин > 7 тис. рецептів.

✅Серед регіонів-лідерів за кількістю виписаних та погашених рецептів:
🔸Дніпропетровська область — 7152 виписаних е-Рецептів;
🔸м. Київ — 6136;
🔸Львівська область — 5841;
🔸Вінницька область — 5174 ;
🔸Київська область — 4933.

Як скористатися програмою «Доступні ліки»:
1️⃣ Звернутися до свого сімейного або лікуючого лікаря.
2️⃣ Отримати електронний рецепт.
3️⃣ Забрати ліки в аптеці, яка працює за програмою. Наразі їх — 17 439 по всій України.

🔗З актуальний Переліком станом на 30 квітня 2026 року можна ознайомитися за посиланням :
https://nszu.gov.ua/gromadianam/dostupni-liki-povnii-perelik

18/05/2026

Дня пам’яті жертв геноциду
кримськотатарського народу
Представництво Президента України в Автономній Республіці
Крим підготувало інформаційну довідку, що містить ключові
відомості про передумови та перебіг примусової депортації
кримськотатарського народу у 1944 році, її наслідки, правову
кваліфікацію як акту геноциду, а також про багаторічну
ненасильницьку боротьбу за повернення на історичну
батьківщину. Довідка призначена для використання в
інформаційній, аналітичній та освітній роботі, зокрема, в межах
заходів, присвячених 18 травня.

4
Історичний контекст
18 травня 1944 року радянський тоталітарний режим здійснив один з
найбільших злочинів у своїй історії – примусову масову депортацію
усього кримськотатарського народу з його історичної батьківщини –
Криму. За особистим наказом Сталіна було ухвалено рішення «остаточно
очистити» півострів від кримських татар — фактично, здійснити етнічну
чистку і знищити кримських татар як корінний народ та національну
спільноту для остаточної колонізації півострова. Більшістю жертв стали
жінки, діти та люди похилого віку — оскільки тисячі кримськотатарських
чоловіків перебували на фронтах Другої світової війни у складі Червоної
армії.
На світанку 18 травня по всьому Криму одночасно розпочалася масштабна
операція НКВС. Озброєні силовики вдиралися до домівок кримських татар
і під загрозою зброї змушували зібратися за 10–20 хвилин для примусового
виселення.
Вже о 8 годині ранку 18 травня 90 тисяч кримських татар було завантажено
у 25 товарних потягів. До кінця 19 травня депортація охопила понад 165
тисяч осіб, а 20 травня влада відзвітувала в Москву про «повне очищення»
Криму. Загалом було депортовано 47 885 родин — 193 865 осіб, у тому
числі понад 92 тисячі дітей до 16 років.
Основними місцями заслання стали Центральна Азія, а саме Узбецька РСР
(понад 151 тисяча осіб) та Казахська РСР (4,286), а також різні регіони РРФСР:
Марійська АРСР, Молотовська, Свердловська, Кемеровська, Горьківська,
Ярославська, Івановська області,.

Крим

Узбецька РСР

Казахська РСР

Марійська АРСР

Молотовська область
Свердловська область

Горьківська
область

Ярославська область
Івановська
область

Кемеровська
область

5
Кримських татар депортували в переповнених товарних вагонах, без
доступу до їжі, питної води, медичної допомоги. Дорога до місць
примусового поселення у віддалених регіонах СРСР тривала 2–3 тижні. Уже
під час транспортування, за різними оцінками, загинуло від 7 до 8 тисяч
осіб — через спрагу, хвороби, виснаження та нелюдські умови.
Після прибуття на місця заслання — важка примусова праця, голод,
антисанітарія, поширення епідемій, повна соціальна ізоляція.
Кримськотатарський народ був розміщений у спеціально створених
ізольованих населених пунктах — так званих «спецпоселеннях», які
фактично стали радянськими резерваціями. У них діяв жорсткий режим
контролю: обов’язкова реєстрація в спецкомендатурах, сувора заборона
залишати межі поселень, постійний нагляд з боку репресивних органів.
Статус «спецпереселенців» означав довічну дискримінацію та обмеження
в базових правах — на свободу пересування, освіту, медичну допомогу,
працю за фахом. Тільки в Узбекистані, за офіційними даними радянських
органів, за півтора року загинуло близько 30 тисяч кримських татар. У деяких
районах рівень смертності сягав 60–70%. За оцінками кримськотатарського
національного руху, реальна кількість загиблих була ще вищою.
У 1948 році режим спецпоселень ще більше посилили. За спробу залишити
межі резервації загрожував арешт, а повторне порушення — до 20 років
каторжних робіт. Окремо до таборів ГУЛАГу було відправлено ще майже 6
тисяч осіб безпосередньо під час депортації.
Окремо репресій зазнали кримськотатарські солдати та офіцери Червоної
армії. Після завершення Другої світової війни майже 9 тисяч із них були
депортовані до спецпоселень чи трудових таборів — разом із рештою
народу. Їх не врятували ні військові заслуги, ні особистий героїзм на
фронті. Попри те, що 21 кримський татарин був представлений до звання

Героя Радянського Союзу, а деякі — неодноразово, зокрема, льотчик Амет-
Хан Султан отримав це звання двічі (1943, 1945), навіть вони опинилися під

ярликом «зрадників» і зазнали тих самих репресій.
Після вигнання радянський режим знищував усе, що нагадувало про
кримських татар у Криму, зокрема, була ліквідована й замінена областю
Кримська АРСР. Топоніми з кримськотатарськими назвами були
русифіковані. Мечеті зруйновані або перетворені на господарські будівлі.
До Криму масово переселялися вихідці з інших радянських республік,
яких заселяли в будинки депортованих. Кримськотатарська мова, книжки,
історичні документи, культурні артефакти підлягали знищенню радянською
владою й заміною на нові — російські. Заборонялися навіть згадки про
факт депортації — Sürgünlik, сам термін «кримський татарин» намагалися
викреслити з ужитку.

6
Міжнародне визнання геноциду
кримськотатарського народу
Офіційне визнання депортації 1944 року актом геноциду на
міжнародному рівні є принципово важливим кроком для утвердження
історичної правди та недопущення повторення подібних злочинів у
майбутньому. Називаючи речі своїми іменами – геноцидом – держави
і міжнародні організації дають чітку оцінку злочинам радянського
режиму проти кримськотатарського народу, вшановують пам’ять жертв
та демонструють солідарність із постраждалими. Це не лише питання
минулого – в сучасних умовах така позиція є також засудженням
нинішньої політики РФ, яка в окупованому Криму продовжує подібну
у багатьох аспектах політику знищення і витіснення корінного народу.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала
депортацію кримських татар актом геноциду, а 18 травня встановила
Днем пам’яті жертв цього злочину. Україна засудила політику
радянського тоталітарного режиму, керуючись положеннями Конвенції
ООН про запобігання геноциду. На державному рівні щороку 18 травня
вшановується пам’ять жертв: по всій країні проходять жалобні заходи,
меморіальні мітинги, уроки пам’яті. У Києві та інших містах люди
запалюють свічки у формі карти Криму, піднімають кримськотатарські
прапори на знак солідарності.
Приклад України став поштовхом до міжнародного визнання геноциду
кримськотатарського народу. Відповідні рішення ухвалили парламенти
Латвії та Литви (2019), Канади (2022), Польщі, Естонії та Чехії (2024). У
своїх резолюціях ці держави прямо називають дії сталінського режиму
геноцидом, а також засуджують політику Російської Федерації, яка
продовжує репресії проти кримських татар під час нинішньої окупації
Криму. Зокрема, Сейм Польщі рішуче засудив не лише злочин 1944
року, але й його сучасні продовження, а естонський Рійгікогу
підкреслив спадковість злочинної політики СРСР і РФ.
Таким чином, формується міжнародний консенсус щодо оцінки трагедії
кримськотатарського народу як акту геноциду. Україна й надалі веде
активну роботу із закликами до урядів інших країн та міжнародних
організацій (ООН, Європейського парламенту, Ради Європи) надати
належну правову і моральну оцінку подіям 1944 року.

7

Відродження та повернення
кримськотатарського народу після депортації
Після смерті Сталіна та ХХ з’їзду КПРС кримські татари не отримали
дозвіл на повернення на власну батьківщину – в Крим. Фактично, їхнє
вигнання стало безстроковим. Тоді ж, наприкінці 1950 – на початку 1960
років, виникає національний рух кримських татар за відновлення своїх
прав та повернення на історичну батьківщину. Цей рух став одним із
наймасштабніших і найтриваліших правозахисних рухів у Радянському
Союзі. Кульмінацією стала акція на Червоній площі в Москві в липні 1987
року, коли сотні представників громади відкрито звернулися до влади з
вимогами про право повернення до Криму. Саме завдяки громадському
тиску радянська влада в листопаді 1989 року скасувала заборону на
проживання кримських татар у Криму.
Відразу після отримання можливості розпочався самоорганізований
процес масового повернення. Уже наприкінці 1980-х та особливо в 1990–
1991 роках тисячі сімей вирушили назад до Криму. Повернення було
стихійним і надзвичайно складним, громада самоорганізувалася і створила
близько 300 нових поселень компактного проживання по всьому Криму.
Ці поселення, зведені власними силами кримських татар, стали символом
повернення народу на рідну землю.
У 1991 році було відновлено інституційне представництво
кримськотатарського народу. 26 червня 1991 року в Сімферополі відбувся
історичний Другий Курултай кримськотатарського народу, який став
продовженням традиції національного самоврядування, започаткованої
ще у 1917 році. На Курултаї було проголошено відновлення прав народу на
самоврядування у Криму та створено представницький орган – Меджліс
кримськотатарського народу. Меджліс став легітимним виразником
інтересів кримських татар, взаємодіючи з органами влади України та
міжнародною спільнотою у питаннях повернення, відновлення майнових
прав, розвитку освіти, мови та культури.
Повернувшись додому, кримськотатарський народ почав активно
відроджувати свою культуру, мову і релігійне життя, попри складні
стартові умови. У перші роки після репатріації було відновлено діяльність
кримськотатарського драматичного театру, створено фольклорний
ансамбль «Кирим», відкрито бібліотеку імені Ісмаїла Гаспринського та
Музей історії і культури кримськотатарського народу. У ЗМІ з’явилися
перші програми та друковані видання кримськотатарською мовою. В
громадах почали відкриватися мечеті, повернуті культові споруди, які
за радянських часів були перетворені на склади чи музеї. Почалося
будівництво шкіл з елементами навчання рідною мовою.

8
Репресії РФ в окупованому Криму
як продовження геноцидної політики
Сучасна політика Російської Федерації в окупованому Криму є
безпосереднім продовженням геноцидної практики, започаткованої
ще в радянський період. Після окупації півострова у 2014 році російська
окупаційна адміністрація розгорнула системну кампанію тиску,
переслідувань і витіснення кримськотатарської громади, яка стала одним
із головних осередків ненасильницького спротиву окупації. Від самого
початку дії окупаційного режиму були спрямовані на придушення
ідентичності, культури, політичного самовираження та самоорганізації
корінного народу України в Криму.
Уже в перші роки окупації було заборонено діяльність Меджлісу
кримськотатарського народу – легітимного представницького органу,
визнаного міжнародною спільнотою. У 2016 році російський суд оголосив
Меджліс «екстремістською організацією», фактично позбавивши
кримських татар права на колективне представництво. Проведення
мирних зібрань, зокрема, мітингів до роковин депортації 18 травня,
використання кримськотатарської символіки та публічне вшанування
пам’яті жертв геноциду були заборонені або жорстко обмежені. Провідних
лідерів, активістів і правозахисників змусили залишити півострів, інші
стали об’єктами кримінального переслідування, політичного тиску та
медіакампаній дискредитації.
Російські силові структури здійснюють регулярні обшуки в оселях
кримських татар, арешти за надуманими звинуваченнями, тортури,
катування та викрадення людей. Основним інструментом репресій стала
так звана «справа кримських мусульман» — масове звинувачення у членстві
в організації «Хізб ут-Тахрір», у рамках яких десятки представників громади
— здебільшого мусульманських активістів — отримали багаторічні вироки
(до 17–20 років) за обвинуваченнями в тероризмі без жодних доказів
участі у насильницьких діях. Серед жертв — громадянські журналісти,
правозахисники, члени об’єднання «Кримська солідарність» та інші
проукраїнські активісти.
Одночасно триває свідома політика культурного витіснення та
асиміляції. Закрито всі незалежні кримськотатарські медіа, зокрема,
телеканал ATR. Значно скорочено можливості навчання рідною мовою,
систематично змінюється зміст історичних наративів у шкільній освіті
на користь імперських версій минулого. Забороняються традиційні
заходи, звужується простір для вільного вжитку кримськотатарської мови,
символіки та релігійних практик.

9
Усе це відбувається на тлі демографічних змін: тисячі кримських татар
знову змушені залишати Крим через атмосферу страху, постійні обшуки,
політичні переслідування та воєнний призов. Натомість Росія активно
заселяє півострів власними громадянами. За даними Представництва,
йдеться про сотні тисяч осіб, що є прямим порушенням IV Женевської
конвенції та кваліфікується як воєнний злочин. Ця політика «повзучої»
або «гібридної» депортації переслідує ту саму мету: знищити присутність
кримськотатарського народу у Криму та утвердити штучний образ
«російського» півострова.
Цей досвід резонує далеко за межами України: народи і країни, які
зазнали подібних трагедій — масових депортацій, окупацій, етнічних
чисток чи колоніального поневолення — розуміють глибину страждань
кримськотатарського народу. Їхня солідарність з Україною і кримськими
татарами зумовлена спільною історією боротьби за свободу, гідність і
збереження ідентичності. Саме ці держави та суспільства дедалі активніше
підтримують міжнародні зусилля з відновлення справедливості,
деокупації Криму та притягнення Російської Федерації до відповідальності
як держави-агресора, що продовжує імперські й радянські практики
нищення незручних і непокірних спільнот.

10
Як висвітлювати тему депортації,
щоб не підігрувати російським наративам
При підготовці матеріалів до роковин 18 травня важливо дотримуватися
коректного тону, акцентів та наративів, щоб утверджувати правду і
справедливість, а не мимоволі ретранслювати наративи російської
імперіалістичної пропаганди.
▷ Називайте депортацію геноцидом. Уникайте пом’якшених або
нейтральних формулювань. Чітко наголошуйте, що відбулося навмисне
знищення народу, тобто акт геноциду. Цей термін закріплений у
рішеннях українського парламенту та визнаннях інших держав —
використання його є виправданим і коректним.
▷ Акцентуйте на відродженні і боротьбі, а не лише на трагедії. Матеріал,
присвячений 18 травня, не повинен зводитися до скорботи за жертвами
— важливо показати, що народ пережив цю катастрофу і відродився.
Розкажіть про багаторічний ненасильницький опір кримських татар у
вигнанні, про їхнє тріумфальне повернення наприкінці 1980-х. Згадайте
героїв національного руху, роль лідерів (наприклад, Мустафи Джемілєва,
який провів 15 років в радянських таборах за правду про депортацію).
Покажіть, як кримськотатарська спільнота відновила свої органи
самоврядування (Курултай, Меджліс), школи, культуру і ЗМІ – тобто
зробіть наголос на силі духу і прагненні до життя, що перемогли смерть
і вигнання.
▷ Підкреслюйте актуальність теми сьогодні. Зробіть місток між 1944
роком і сьогоденням: нагадайте, що нинішня окупація Криму Росією
принесла нову хвилю репресій проти кримських татар. Наведіть кілька
фактів: заборона Меджлісу, понад сотня політв’язнів з числа кримських
татар, послідовні, незупинні репресії та переслідування й майже щоденні
обшуки, заборона на відзначення самого 18 травня в Криму.

Ми говоримо правду про злочини тоталітарного режиму, протидіємо
спробам переписати історію Криму. Лише деокупація Криму, відновлення
українського суверенітету і гарантії прав корінного народу зможуть
забезпечити кримським татарам, українцям та іншим громадянам України
можливість вільно жити, розвиватися і творити на своїй землі.